Тема. Стилістичні функції займенників.
Мета: відомості про стилістичні функції займенників в українській мові; формувати вміння аналізувати тексти щодо стилістичної ролі в них займенників, вдосконалювати вміння створювати діалоги з використанням виражальних можливостей займенника для розкриття задуму висловлювання.
1. Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про стилістичні функції займенників? Розкажіть про синонімічні заміни особових займенників. Які стилістичні функції може виконувати займенник воно? Наведіть приклади.
Звичайно займенники вживаються після іменників, які заміщуються ними. Нетрадиційне розташування займенників (у препозиції до замінюваних слів) виправдане тільки для реалізації певного стилістичного завдання. Яскравим прикладом такого використання займенників (з метою створення ефекту несправдженого сподівання) є оповідання С. Васильченка «В тінях липневої ночі»: Тільки пішли поміж будинками й садами перші вечірні сутінки, вона стиха рипнула дверима й увійшла в самітні покої. Не однієї ночі до рожевого світання не зводила вона очей і на хвилину — і все марно: він не приходив... О він пізно прийде! Він прийде серед німого сну, коли стане тихо, щоб ні одне людське око не загледіло його... Він так кохається в сонних липневих ночах...
Уживаючи особові займенники, слід уникати їхнього нагромадження, одноманітного повторення. У публіцистичному і художньому стилях повторення займенників часто використовується з метою експресії, як-от: Він завжди вважав себе не дуже розумним, Михайлик, але, розсердившись, про це забував. Він вважав себе не дуже й сильним. Але в гніві забував і про це. Він вважав себе й несміливим. Але спересердя не тямив і цього. Він вважав себе не дуже сердитим, але зопалу забував і про це (О. Ільченко).
Найчастіше такий стилістичний прийом зустрічається у поетичних творах.
У науковому і публіцистичному стилях у значенні «я» використовується займенник ми (так зване «авторське ми»): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі.
У художніх творах займенник ми вживається замість я для відтворення особливостей селянського мовлення. У таких випадках він виражає самоприниження, самозневагу мовця, іноді з відтінком іронії: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні! (М. Кропивницький).
Займенник ми може заступати займенники другої особи однини і множини, створюючи відтінок співчуття, поблажливості: Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала (Л. Романчук).
Займенник ти у творах красного мистецтва часто позначає мовця. Таке використання здебільшого трапляється в описах роздумів, інтимних переживань, як-от: Звичка була у старого з самим собою розмовляти, навіть сперечатися. Отож і тепер гомонів: — Либонь, ночі прибавилось?.. А ти ж думав, — скоро осінь! (М. Куліш).
Займенник ти може вживатися в узагальнено-особовому значенні, тобто позначати будь-яку особу, в тому числі й мовця.
Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш).
Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мові: Вони [батько] інколи бувають таки дуже добрі (М. Кропивницький).
У розмовному мовленні для позначення співрозмовника може використовуватися займенник він, який, як правило, виражає негативне, зневажливе ставлення мовця до адресата: — Мовчи, Андрію. Мовчи та гинь.— Живий не хоче гинуть.— Тепер він плаче, а перше радів: гуральня! (М. Коцюбинський).
Займенник воно вживається у значенні займенників він, вона з відтінком пестливості або зневажливості: Івасик?.. І чого воно придибало?(С. Васильченко) (За Г. Волкотруб).
2. Замініть слова, що повторюються, на контекстуальні синоніми, використовуючи серед них займенники.
Створені Довженком кінофільми здобули собі світову славу. За життя Довженка про них багато сперечалися. Довелося Довженкові вислухати чимало несправедливого та прикрого, що гіркою отрутою напувало Довженкові серце. Нині можна вважати загальновизнаним, що Довженко — один з найбільших майстрів світового кіномистецтва. Вклад Довженка в художню прозу, драматургію, публіцистику ввійшов у золоту скарбницю нашої культури. Для всієї діяльності автора «Землі», «Щорса», «Поеми про море», «Зачарованої Десни», «Повісті полум’яних літ» характерне те, що в кожній новій своїй речі ставив перед собою Довженко нові завдання і по- новому розв’язував їх, що Довженко ніби не знав слова — зупинка (М. Рильський).
3.Розкрийте дужки, дібравши потрібний займенник. Свій вибір обґрунтуйте.
1. Дивувалася зима, як посміли над сніг проклюнутись квітки запахущі, дрібні? І дунула на (їх, них) вітром з уст льодяних, і пластом почала сніг метати на (їх, них)... І найдужче над тим дивувалась зима, що на цвіт той дрібний в (її, неї) сили нема (І. Франко). 2. У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» показано безправність селянства, (його, їхнє) важке становище до і після реформи 1861 року (З посібника). 3. Я зустрів (мого, свого) батька (З підручника). 4. Андрій пристав на пропозицію Івана потримати (свою, його) машину в себе в гаражі (З посібника). 5. Розкажи про (твою, свою) поїздку до Львова (З підручника).
4.Уявіть, що ви потрапили в ХІХ сторіччя та зустрілися на вечірці з Т. Шевченком. Складіть діалог, використовуючи виражальні можливості займенника. Дотримуйтесь правил ввічливості, у звертаннях до співбесідника вживайте пошанну форму множини.
5. Домашнє завдання. Опрацювати параграф 65, вправи 468, 469.
Немає коментарів:
Дописати коментар